Вірші, що зустрілися редакції “Вогнепису” на просторах інтернету і закохали в себе
Опубліковано на сайті за згодою автора.
сніг
літні парки вистигають на вітрі
й у квартирах гаснуть жарівки
і люди сідають в машини
і їдуть туди де мости перекреслюють ріки
звичайні дні й звичайні пісні
і дещо сакральне в блуканні колами
від мертвого сезону і до живого
три квітки на кущі
роздавали свої пелюстки усім перехожим
а вони не закінчувались
ні пелюстки
ні перехожі
кода
Ірина Червінська
Я мовчу очікуванням тебе.
Незбагненно думка промовля:
Я з тобою первісна, як небо,
А без тебе давня, як Земля.
Ти живеш між власних фотографій,
З власним світлом, у своїй імлі.
А навколо - сотні біографій,
Що так само ходять по землі.
Тож скажи, чи заспівай в куплеті,
Дай мільйон порад та сто ідей,
Як на дивовижній цій планеті
Я тебе знайду серед людей?
Розкажи та дай мені відчути,
Підкажи, серйозно чи у сміх -
Як тебе побачити, почути,
Як тебе впізнати поміж всіх?
І сигналом від землі до неба,
Де планети правлять свій парад,
Я мовчу очікуванням тебе
Мовою сонетів та балад.
Так, неначе волею поета,
Чи, можливо, давнього співця,
Ми живемо, ніби у сюжеті,
Де нема початку та кінця.
І, колись, років так через двісті,
А, можливо, вже за триста днів,
Ти та я зустрінемось у місці,
Де зійдуться тисячі шляхів.
І тому, усміхнена до неба,
На питання знаю я одвіт:
Я мовчу очікуванням тебе,
А за мене промовляє світ.
Юлія Іванова
Донька Вугледарська
Комп'ютер показує риски
Вони супроводжують ритми
Пульсує моя коробка
У ній всі двері відкриті
У неї все входять і входять
Сенси, розваги, цілі
Із неї вже не виходять
Давно розбиті дитячі мрії
Артеріями розписаний фокус
Він концентрує на хвилях
Давно вже привчили коробку
Що баланс — то про біг від себе
Тому все в коробці розібрано
Тому там знов непорядок
Бо хаос породжує витівки
І це привертає увагу
Веро Булат