Про «Вогнепис»
«Вогнепис» — українське видавництво поезії, створене як простір для текстів, що мають власну естетику, внутрішню точність і високий літературний рівень. Ми працюємо з авторськими голосами, які прагнуть розвиватися, формувати особистий стиль і представляти свою поезію у професійній, продуманій формі.
У центрі нашої роботи — поетична книжка як цілісний культурний продукт. Ми забезпечуємо повний цикл видання: редактуру, коректуру, дизайн, верстку, оформлення вихідних даних, друк, супровід у медіа та участь книжки в літературних подіях. Кожен етап проходить уважно й акуратно, з повагою до тексту й авторської індивідуальності.
«Вогнепис» підтримує сучасних поетів і поеток, які працюють із структурованою, ритмічною, наповненою сенсами поезією та цінують професійний підхід. Наше завдання — допомогти текстам набути форми, яка підсилює їхній зміст, створює естетику, силу й розкриває авторський голос.
Ми будуємо видавництво, де поезія може бути виразною, якісною та глибокою, а кожна книга — продуманою, візуально вивіреною і створеною з належною увагою до деталей.
Ти так рідко приходиш до мене у снах,
Я тебе зачекалась. Приходь частіше.
Що за присмак новий на твоїх вустах?
І чому ти звучиш гучніше?
Загортаю свій спогад про тебе у сон
Ти приходиш. Цілуєш і плачеш.
Цим серцям не судилося бути разом
\І вони не боролись,
Як бачиш.\
Вікторія Коваль
Набір поезій до альманаху “Метал і метафора”
Видавництво «Вогнепис» оголошує набір поезії до першого альманаху «Метал і метафора»!🔥
Цей альманах має на меті стати голосом часу, документом нашої незламности, сили поетичного слова в умовах війни.
«Метал і метафора» присвячений річниці повномасштабного вторгнення (24 лютого 2026 року). Деякі примірники будуть передані у військові бригади — як знак підтримки, вдячности та єдности з нашими захисниками.
Тема поезій: висвітлення подій війни та українського суспільства в цей період. Громадянська, (воєнна лірика).
Умови подання текстів:
- Приймаються лише поетичні твори, що є оригінальними та не порушують авторські права третіх осіб.
- Тексти подаються українською мовою у форматі Word.
- Кількість рядків/віршів: 5 поетичних творів, але редакційна комісія залишає за собою право на відбір матеріалів для публікації.
- Кожен автор здійснює донат від 150 грн на підтримку ЗСУ. Всі кошти будуть перераховані безпосередньо на рахунки фонду або бригади, підтвердження транзакції зберігається.
- Публікація у альманасі є безкоштовною.
- Як подати текст: заповніть гугл форму, яка розміщена у шапці профілю.
- Надсилати можна твори, які не надруковані в інших виданнях.
Що отримує автор:
- Один примірник альманаху безкоштовно;
- Можливість придбати додаткові примірники за бажанням;
- Участь у культурній ініціативі, що об’єднує поетів та громадян у підтримці країни.
Донат від авторів перетворює творчість у конкретну допомогу ЗСУ — і ця синергія мистецтва і дії робить проєкт актуальним та унікальним.
Термін подачі:
Набір текстів триває до моменту припинення набору, але не раніше ніж через місяць після публікації цього анонсу.
Юридичні моменти:
Автор підтверджує, що твір є оригінальним та не порушує прав третіх осіб.
Автор надає право на публікацію та продаж твору у межах альманаху а також у соцмережах видавництва «Вогнепис» без додаткової оплати, права на інші види використання залишаються за автором.
Форма подання поезій до альманаху “Метал і метафора”
Заснувала “Вогнепис” сучасна українська поетка Вікторія Коваль. Авторка відмічає, що створила видавництво, бо їй бракувало місця, де поезію сприймають уважно та серйозно, де тексти не губляться у випадковості, а отримують ту турботу, на яку вони заслуговують. Вікторія працює з авторами відкрито: говорить прямо, слухає уважно й доводить тексти до стану, коли в них немає випадкових рядків. Її стиль — повага до автора і водночас відповідальність за результат.
“Вогнепис для мене — це видавництво, де поезію беруть в руки обережно. Я хочу, щоб текст мав свої сенси, глибину і вагу, а книга була зроблена якісно, щоб автор відчував нашу професійність та турботу” — розповідає Вікторія.
Крокую в безодню маленькими кроками.
Дивлюся на небо химерне звисока.
Всесвіт забитий брудними стоками,
Всесвіт кричить, але тихо так.
Міряю будні чужими штампами,
Нам вже не довго лишилось гратися.
Вся моя сутність лежить між датами—
Прагне нарешті комусь піддатися.
Ваша любов вже свербить по тілу
Буду відверта. Потрібно вмитися.
Тут все не так, як би ми хотіли,
Але є мить, щоби в ній лишитися.
Всесвіт— моє ритуальне коло,
Тут моє серце тяжіє гідністю
В ньому я вчусь володіти словом
Кліткою. Ґратами. Вічністю.
Вікторія Коваль